Зірки іванівського спорту. Федір Гостєв

0
322
views

Однією із найяскравіших зірок в історії іванівського спорту є Федір Гостєв.

Гостєв Федір Анатолійович народився 30 січня 1954 року в невеличкому степовому селі Успенівка. На жаль, в 60-ті роки минулого століття в результаті невдалих адміністративно-територіальних хрущовських реформ це село, як і багато інших сіл, зникло з географічної карти нашого району. Батько Федора, Гостєв Анатолій Іванович, працював бригадиром комплексної бригади колгоспу ім. Щорса, а потім практично все життя до виходу на пенсію ковалем цього господарства. Мати – Гостєва Любов Дмитрівна – теж все своє трудове життя працювала на різних роботах в колгоспі.

З 1962 по 1971 рік Федір навчався спочатку у Воскресенівській восьмирічній, а потім Новосеменівській середній школі. З дитинства спорт заполонив його уяву, став життєвою необхідністю. Перейшовши для навчання в старших класах до Новосеменівської середньої школи, Федір двічі на день в будь-яку погоду проходив пішки або їздив на велосипеді відстань  в 15 кілометрів, яка розділяє Новосеменівку і Воскресенку. Таким чином, кожний день, як то кажуть «намотував» по 30 кілометрів, майже марафонну дистанцію. Кращого тренування важко було і придумати. Бачучи його непереборне бажання всерйоз займатися спортом, вчитель фізкультури Новосеменівської школи Гаврилюк Віктор Євгенович почав вміло розвивати ці якості, займався з Федором індивідуально, давав цінні рекомендації та поради.

І результати не забарилися. Вже з 7 класу він починає постійно грати за дорослу команду с. Воскресенка по футболу. Навчаючись у 8-му класі, стає переможцем районної спартакіади серед школярів зі стрибків у висоту з результатом 1 м 45 см та в бігу на 100 метрів, пробігши цю дистанцію за 12,5 секунд. У 60-ті роки 20 століття районні шкільні спартакіади проводилися регулярно і з розмахом, не та як зараз. З’їжджалися всі школи району, сотні учасників. Стати переможцем спартакіади було надзвичайно престижно. І перші перемоги справили на Федора Гостєва неабиякі враження.  Будучи і без того моторним (його друзі розповідали, що бігав наввипередки навіть з кіньми), почав регулярно тренуватися.

На талановитого юнака, який однаково сильно грав у футбол та виступав в легкоатлетичних змаганнях, звернули увагу керівники спорту з Іванівки. У 1970 році, навчаючись у 10 класі, він був запрошений до складу збірної юнацької команди району з футболу, яка готувалася взяти участь в зональному турнірі в м. Генічеську. Цей турнір виявився для юних іванівських футболістів досить вдалим. Зігравши в першому матчі внічию – 2:2 з нижньосірогозцями, але перемігши їх в серії післяматчевих пенальті, вони вийшли у фінал, де їх суперниками була збірна Новотроїцького району. Це був надзвичайно напружений матч. Хвилин за 20 до його закінчення при рахунку 0:0 тренер випускає Федора на заміну і буквально через 5 хвилин він втікає від захисників, забиває переможний гол і стає героєм матчу. Це і відкрило йому шлях до основного складу зіркового тоді іванівського «Колосу» і весною 1971 року у віці 17 років він вперше грає за одну з найсильніших команд області в товариському матчі з горностаївським «Колосом».

Справжня слава прийшла до нього в першому ж офіційному матчі на Кубок області серед футбольних команд ДСТ «Колос» у квітні того ж року, де іванівці грали проти команди з Асканії Нової. Іванівський «Колос» переміг з рахунком 5:0, і всі п’ять м’ячів забив 17-річний дебютант команди Федір Гостєв. Це був справжній футбольний феєрверк голів одного футболіста. В своїй зоні іванівці виграли всі матчі, і в кожному з них Федір забивав свої голи, ставши справжнім лідером і найкращим бомбардиром команди. Його, спринтера з м’ячем, просто ніхто не міг наздогнати, і він став справжнім жахом для захисників футбольних команд області.

     У фінальну частину Кубка області крім іванівського «Колоса» вийшли «Колос» Чорнобаївки, Генічеська та Великої Олександрівки. У півфінальному матчі іванівці з рахунком 2:0 здолали генічеський «Будівельник», у фіналі здолали Велику Лепетиху  і стали володарями кубка області 1971 року серед футбольних колективів добровільного спортивного товариства «Колос», завоювавши право брати участь у республіканському турнірі в м. Старобешево  Донецької області.

Паралельно весною цього ж року при активній участі Федора Гостєва іванівський «Колос» став також переможцем Кубка області на приз газети «Наддніпрянська правда».

На превеликий жаль, поїхати на зональний турнір в м. Старобешево йому не вдалося. Федір тільки-но закінчив середню школу і потрібно було визначатися з подальшим навчанням. Він давно мріяв вступити до Івано-Франківського технікуму, але на одному з футбольних матчів його запримітив представник Київського інституту фізичної культури, який відбирав спортивну сільську молодь. Так юнак потрапив до ВУЗу, про який раніше навіть мріяти не міг. Звичайно, він хотів поступати на факультет футболу, але старші хлопці відмовили його від цього, пояснивши, що туди йдуть, як правило, за пільгою випускники спеціалізованих футбольних шкіл і ті, хто буде дублерами у київському «Динамо». Федір прислухався до їх порад і написав заяву для вступу на факультет легкої атлетики. Приїхавши до ВУЗу за тиждень до вступу, почав тренуватися, і на першому ж екзамені побив власний рекорд в бігу на 100 метрів: удома пробіг її за 12,2 секунди, а перед екзаменаторами подолав за 11,2 секунди. Так само легко впорався і з дистанцією 1000 метрів, потужно штовхнув ядро – на першому ж екзамені отримав максимальну кількість балів. Успішно склав він і іспит по гімнастиці, де показав неабияку вправність на брусах і кільцях, добре склав екзамени із загальноосвітніх предметів (твір з української літератури, хімії, фізики) і став студентом спортивного факультету, на якому готували спортсменів-тренерів.

Оскільки обирав професію за покликанням, то навчався із задоволенням, виконував усі вимоги викладачів, досягав високих результатів. Федір регулярно виступав за збірну команди Херсонської області з легкої атлетики на Всеукраїнських спартакіадах. У 1974 році вперше «вибігає» на стометрівці з 11 секунд, продемонструвавши результат 10,9, а через деякий час показує 10,8 та 10,7 секунд.

В період літніх канікул Федір продовжує успішно виступати за іванівський «Колос». Після закінчення в 1975 році ВУЗу повертається в рідну Воскресенку на посаду інструктора по спорту колгоспу ім. Щорса і створює колгоспну футбольну команду. Завдячуючи його зусиллям команда восени 1975 року виходить у фінал Кубка району по футболу, де з рахунком 4:1 виграє у футболістів колгоспу «Радянська Україна» (фактично – іванівського «Колосу»), серед яких були такі відомі гравці як В. Гетало, Л. Гришко, В. Риндя, С. Братищенко та інші, і стає володарем Кубка.

З листопада 1975 по листопад 1976 року Федір Гостєв проходить службу в армії, стає чемпіоном Радянського Союзу з військового багатоборства серед військ ПВО. Повернувшись з армії знову працює організатором спорту в рідній Воскресенці і продовжує виступати в іванівському «Колосі».

В 1976 році в смт Новотроїцьке відкрили новий стадіон «Старт» імені О.М. Пуляєва. В 1978 році новотройчани запросили іванівський «Колос», де грав Федір, зіграти товариський матч. На трибуні стадіону був присутній куратор місцевого спорту, другий секретар Новотроїцького райкому партії Віктор Тимошенко. Йому настільки сподобався талановитий прудконогий іванівський футболіст, що він дав завдання запросити Федора до Новотроїцького.

Так, Федір Гостєв переїхав до Новотроїцького, став гравцем однієї з найсильніших команд області – новотроїцької «Таврії», був призначений на посаду тренера по футболу Новотроїцької дитячо-юнацької спортивної школи, отримав квартиру. Буквально через рік, в лютому 1979 року, він був призначений на посаду голови Новотроїцького районного комітету по фізичній культурі і спорту, де і пропрацював беззмінно протягом 37 років, аж до виходу на пенсію в 2016 році.

Федір Гостєв у Новотроїцькому районі започаткував різноманітні спортивні гуртки та секції. Одночасно з цим з 1978 по 1986 рік він виступає за новотроїцьку «Таврію». Більше сотні зіграних матчів, десятки забитих голів.

В 1980 році у складі цієї команди посів 4 місце на чемпіонаті України серед команд ДСТ «Колос», фінальна частина якого проходила в м. Татарбунари Одеської області, віртуозно забивши при цьому суперникам кілька м’ячів.

Але 1986 рік став для нього трагічним і переломним. Їдучі у справах на службовому мотоциклі по польовій дорозі до села Володимиро-Іллінки, він потрапив у жахливу аварію, яка ледве не коштувала йому життя. Ліва рука трималася тільки на шкірі, була пошкоджена шия, понівечена грудна клітка та ліва нога. Самі лікарі потім зізнавалися, що з такими травмами не виживають. Однак Федір переконаний – йому допомогли внутрішні резерви організму, накопичені безперервними спортивними тренуваннями. Провівши понад два місяці на лікарняному ліжку та перенісши кілька складних операцій в одній зі столичних клінік, він активно почав відновлюватися, заново вчитися ходити, рухатися.

Каже, іноді долав несамовитий біль, бо все тіло нагадувало оголений нерв, але не зупинявся, хотів якнайшвидше повернутися до повноцінного життя і роботи.

На жаль, функцію лівої руки повністю відновити не вдалося: «зшити» її розірвані нервові закінчення київські нейрохірурги не змогли. Так, із розряду просто спортсменів Федір Гостєв потрапив до іншого – «спортсменів-інвалідів». Присвятивши спорту 20 років свого життя, Федір не зміг так просто зійти з «бігової доріжки». Він вірив у своє відновлення, повернення до спорту, і, ставши на ноги, продовжував щоденно тренуватися. Набравши необхідну форму, він вирішив взяти участь в чемпіонаті України серед спортсменів-інвалідів, і його результати перевершують всі сподівання.

Три роки підряд, з 1995 по 1997 рік, він стає чемпіоном України з бігу на дистанціях 100, 200 і 400 метрів, встановивши одночасно і рекорди України.

Не маючи собі рівних в бігу серед спортсменів-інвалідів в 1998 році він вирішує взяти участь у чемпіонаті України по легкій атлетиці серед ветеранів спорту.

«Це були незвичайні змагання, – розповідав Федір Анатолійович, – справа в тому, що я не сказав, що інвалід, адже в той час згідно регламенту чемпіонату інваліди не мали права змагатися з ветеранами. Страшенно нервував з цього приводу. Першого дня я посів друге місце на 60-метрівці. Біг у футболці, ховав паралізовану руку, намагався хоч трішечки нею рухати… Словом, був скутий. І раптом підходить чоловік із числа організаторів. У мене – серце в п’яти: думаю зараз дискваліфікує. А він говорить: «Я бачу Ви інвалід – нічого страшного, не ховайтесь. Це і Ваші змагання теж. Головне, щоб здоров’я дозволяло бігати». У мене наче камінь з душі впав. Я зрозумів, що тут усі свої і дійсно немає причин комплексувати. Окрилений цим, я вже наступного дня найшвидше подолав дистанцію 200 метрів, другим прибіг до фінішу на 400-метрівці. Тоді я вперше став чемпіоном України серед ветеранів у своїй віковій категорії і потрапив до складу ветеранської легкоатлетичної збірної України, членом якої був на протязі 10 років, до 2008 року».

В Іспанії на Зимовому чемпіонаті Європи з легкої атлетики серед ветеранів, 2003 рік

Федір Гостєв неодноразово був учасником чемпіонатів світу та Європи серед ветеранів у складі збірної України, інших престижних міжнародних змагань. Вперше він дебютував в 1998 році на літньому чемпіонаті світу у Чезенатіко (Італія). Далі були Мальме (Швеція) – зимовий чемпіонат Європи 1999 року, Потсдам (Німеччина) – літній чемпіонат Європи 2003 року, Зіндельфінген (Німеччина) – зимовий чемпіонат світу 2004 року, Аталанта (Італія) – літній чемпіонат світу 2005 року, Любляна (Словенія) – зимовий чемпіонат Європи 2006 року, міжнародні легкоатлетичні турніри в Варшаві та Познані (Польща), Берліні (Німеччина), Відні (Австрія), інших містах.

На чемпіонатах в Сан-Себастьяні та Зіндельфінгені завойовував бронзові медалі, на інших турнірах стабільно входив у десятку найкращих спортсменів. На ветеранському легкоатлетичному турнірі в Мінську завоював срібну медаль в бігу на 200 метрів.

Під егідою Федерації легкої атлетики України в чотирьох містах – Києві, Львові, Дніпрі та Одесі – щорічно почергово проводяться міжнародні марафони та напівмарафони. Федір Гостєв регулярно бере участь в напівмарафонах (дистанція 21 км), двічі стаючи срібним і один раз бронзовим призером цих змагань.

Приймає він також участь у Всеукраїнських спартакіадах з дартцу (метання дротиків у мішень).

Є люди, які ніколи не падають духом, не втрачають оптимізму. Саме вони роблять світ кращим, а нас сильнішими. І саме таким є наш земляк, прекрасний спортсмен, і просто сумлінна, компетентна, відповідальна, принципова, вимоглива і добросовісна в роботі людина Федір Анатолійович Гостєв.

Іван Іванович Попурій, вболівальник спорту (стаття із газети «Нове життя» за 2017 рік)