Історія однієї пісні

0
199
views

Мабуть, багато хто із нас чув пісню:

Дымилась роща под горою

А вместе с ней горел закат

Нас оставалось только трое

Из восемнадцати ребят.

Как много их, друзей хороших,

Лежать остались в темноте

У незнакомого поселка

На безымянной высоте…

У ній розповідається про справжні події, у яких брав участь наш земляк із села Новосеменівка.

Це сталося в ніч з 13 на 14 вересня 1943 року. Уперше про подвиг 18-ти воїнів написав редактор армійської газети «Призыв» Микола Чайка. Він розповів про ті події М. Матусовському, який тоді працював воєнним кореспондентом. І коли поетові запропонували написати слова пісні до кінофільму «Тиша», в основу її він поклав цей дійсний факт. На тій висоті дійсно «Дымелась роща под горою» і «светилась, падая, ракета», а живих залишилось лише двоє. Тут поет допустив неточність, та не в цьому суть.

… Народився Дмитро Ярута 1913 року у Новосеменівці в родині селянина. Виріс красенем, струнким, дужим хлопцем. Поїхав будувати Дніпрогес. Вечорами навчався. Був позаштатним кореспондентом обласної газети. А коли ГЕС дала електрострум, пішов працювати диспетчером в механічний цех «Запоріжсталі». На початку війни разом із заводом він переїхав в Новосибірськ. На початку 1943 року Дмитро йде добровольцем на фронт. Їх було 564 воїна, що влилися до складу 718-го полку 139-ої Червонопрапорної ордена Суворова Рославської дивізії. Перше бойове хрещення вони прийняли на річці Снопоть. Багато їх було, короткочасних і затяжних боїв, з болями і радощами перемог. І був для вісімнадцяти хлопців останній бій на безіменній висоті поблизу села Рубеженка Куйбишевського району Калузької області. На висоті, що позначена на карті 224,1. З молодшим лейтенантом Є.І. Порошиним на виконання завдання пішли старші сержанти Д. Денисов і Р. Закомолдін, сержанти М. Даниленко, Б. Кигель і К. Власов, рядові М. Куликов, Г. Воробйов, Є. Ліковідер, Д. Шляхов, Т. Касабієв, П. Пан, М. Галєнкін, А. Артамонов, Г. Лапін, парторг заводу Є.  Бєлоконов і Д. Ярута. Зайняли висоту, але противник їх  виявив і розпочався бій. Тричі ворог атакував, та дуже нерівні сили були…

Про трагедію тієї ночі довідалися лише на світанку, коли, прорвавши оборону нацистів, наші солдати зайняли безіменну висоту. Із 18 героїв живим знайшли одного – Герасима Лапіна. Саме від нього і дізналися про подвиг наших солдатів. Загиблих було нагороджено орденами «Вітчизняної війни І ступеня». 17 посмертно. Пройшло багато часу, коли стало відомо, що і Костянтин Власов залишився живим…