Вірші та пісні про Іванівку

0
1053
views

У різні роки про Іванівку складали вірші. Деякі  них покладені на музику.

Пісня про Іванівку на слова Іванова Василя Кузьмича і музику самодіяльного ком­позитора Валерія Драгуна (1971 р.):

ПІСНЯ ПРО ІВАНІВКУ

Небо, а в нім – голуби.

Дуже багато неба.

Ранком таким голубим

Пісня моя про тебе,

Слухай, Іванівко мила,

Теплі мої слова:

Серце моє полонила

Доля твоя степова.

Приспів:

Парків зелена повідь,

Сміху дзвінкий прибій.

Пісня моя, мов сповідь,

Світлій красі твоїй.

Всюди в пориві стрімкім

Руки здіймають крани,

Гідним трудом своїм

Славлять тебе Івани.

Всюди розкрилена молодь

Наше тривожить життя:

Юності впевнений молот

Світле кує майбуття.

Приспів:

Сміху весела повідь,

Радість і тут, і там.

Пісня моя, мов сповідь,

Славним своїм синам.

Наче веснянки рясні,

Зорі в високім небі.

Хочеться жити мені,

Хочеться жити для тебе.

Світло неону над нами –

Трепетний ключ журавлів.

Слався трудом і піснями,

Казко таврійських степів.

Приспів:

Щастя бентежна повідь,

В небі – парад голубів.

Пісня моя, мов сповідь,

Пісня моя – тобі.

Світлана Крижко, 2012 рік (взято зі сторінки у Фейсбуці)

Моє село

У кожного із нас є місце на землі,

З яким пов’язані найкращі сподівання.

Це – рідний дім у рідному селі,

Це – школа, де зустрів своє кохання.

Для когось іншого, село моє –

Лиш непримітна позначка на карті,

Для мене ж кожне деревце твоє

І кожна квіточка усіх скарбів на світі варті.

Нехай колючий східний вітер

Всю зиму нас проймає до кісток,

А влітку нам від спеки ніде дітись

І все живе шукає холодок,

Та краща моя мила батьківщина

За всі міста великі і малі,

Бо тут моє коріння і родина,

Бо в нас найкращі люди на землі!

Іванівко, Херсонщини перлино,

Прийми любов і скромні ці рядки.

Ти – моя мати, я – твоя дитина

Було так, є і буде на віки.

Микола Іванович Братан, херсон­ський поет, 1967 р.:

ПРИСВЯТА ІВАНІВЦІ

Небагаті барви нам явила:

Білий сніг та небо голубе…

Чимось ти поетів полонила,

Раз вони оспівують тебе.

Знаю: не доїхати в бездоріжжя,

Бо асфальт далеко десь шумить.

Із Херсона йшла на Запоріжжя,

На межі зпинилась відпочить.

Та буває не до відпочинку!

Закипають у напрузі дні.

Адже від сівби і до обжинків

Забуваєш ти про вихідні.

Знов твоїм я гостем називаюсь,

Я ж тебе трударкою зову.

І тобі, Іванівко, вклоняюсь

За твою відвагу степову!

Поетеса Олена Любомська, 1966 р.:

ИВАНОВКА

Туда самолет летает,

Раз в сутки идет авто.

Но если вдруг снег растает

И ветер тучи листает —

Туда не попасть ни за что.

Какой-то Иван в забаву

Забрел раз на край земли.

И предку, видно, по праву

Пришлись по буйному нраву

Немерянные ковыли.

А край тот с тех пор отмечен.

Ему особая честь:

Род славный увековечив,

От шумных столиц далече

Иваны родятся здесь.

Идут, судьбу выбирая,

По прадедовым следам

Затем, чтоб не было края

Землям и урожаям,

Поискам и трудам.

Чтоб был он неповторенным,

Твой мягкий степной акцент,

Ивановка, наш районный,

Ста далями запыленный,

Но издали видный центр.

Житель селища Руденко Михайло Володимирович, 2011 рік:

ИВАНОВКА

Где текла Калга-река

Три Ивана поселились

Три Ивана-земляка

Здесь навеки породнились

И пошел судьбы отсчет

Для Ивановского края

А земля из года в год

Хочет быть цветущим раем.

Припев

Три Ивана, – все их знали

Поселенье основали

И стояли у начала

Тех событий небывалых

И уже почти два века

В той земле источ­ник бьется

В той земле для человека

Что Ивановкой зовется.

Ты любила и страдала

И детей своих теряла

Заживут на сердце раны

Будут новые Иваны

Ты сумеешь возродиться

Даже без оваций громких

И своей землей гордиться

Станут новые потомки

Где текла река-Калга

Ныне – хлебные богатства

Но речные берега

Помнят истинное братство

Трех Иванов-земляков

Их удачи и победы

И к земле своей любовь

Что от прадеда до деда.

Жителька селища Галина Червона:

І знову свято рідного села.
І кращого у світі я не знаю.
Я все своє життя тут прожила
Й нізащо я його не поміняю.
Тут народились мої діти та онуки,
Дасть Бог, і правнуків діждусь.
Люблю я тут усе, поля, сади і луки.
Милуюсь краєвидом, і ніяк не надивлюсь.
Іванівко рідна, Іванівко мила,
Спасибі тобі, що на світі ти є!
Де б я не була, як на крилах летіла,
Мов пташка, скоріше в гніздечко своє.
Дай Боже тобі, тисячу літ процвітати,
Щоб завжди додому вертали сини.
Від двору до двору, від хати до хати
Іванівці всі, щоб щасливі були.
Щоб ворог до нас нізащо не добрався,
І сліз не лили за синами батьки.
Наш край назавжди в Україні зостався,
У злагоді й мирі всі люди жили.